Причини затримки мовлення дітей

Автор: manager  • 17.06.2016


Причини затримки мовлення дітей

Найбільш поширеною соціальною причиною затримки мовленнєвого розвитку малюка є педагогічна занедбаність. Ситуації, що призводять до цього, можуть дуже різнитися. Тому, щоб допомогти дитині, необхідно чітко визначити причину (або причини) тривалого мовчання та дібрати відповідні способи її усунення. Розглянемо деякі з характерних, які дійсно можуть негативно впливати на затримку розвитку активного мовлення малюка.

Причина перша — домінування процесу слухання чужого мовлення пригнічує процес активної мовленнєвої діяльності малюка. Дитина здатна показати, вказати поглядом, поворотом голови безліч речей, про які її запитують, виконати інструкції, вказівки дорослих. Дорослий очікує появи перших слів, покладаючись на те, що дитина їх розуміє, і не створює ситуації активного мовленнєвого предметного співробітництва, вважаючи це зайвим: мовляв, якщо дитина активна в інших життєвих проявах, з цікавістю і розумінням слухає дорослого, то врешті решт вона заговорить. Це ситуація затримує розвиток активного мовлення малюка, проте, найімовірніше, дійсно, таки станеться «прорив» мовленнєвої активності.

Причина друга — етап засвоєння дитиною слів-назв тривалий час залишається у незмінному стані. Дорослі називають предмети та об'єкти, що викликають дитячий інтерес, але не пояснюють їхніх властивостей, не показують, як з ними можна діяти. Методи розповідання, бесіди, читання літературних творів, спільні ігри не домінують у спілкуванні з дитиною.

Причина третя — батьки вважають, що прояви любові забезпечать повноцінний мовленнєвий розвиток, і вживають слова-пестощі на означення свого ставлення до дитини протягом перших років життя, тоді як емоційне спілкування, як вид діяльності, має домінувати лише з немовлятами.

Причина четверта — маніпулятивна діяльність підміняє комунікативну. Великий арсенал іграшок, що постійно поповнюється, захоплює дитину. Вона задовольняється маніпулюванням з ними, проявляючи звукову активність. Задоволені й дорослі, вважаючи, що дитина вже здатна сама себе забавити, не набридаючи їм, а зі звука неминуче вийде слово.

Причина п'ята — відсутність відповідного зразка для наслідування. Виникнення «дитячих» слів є процесом закономірним. Маленька дитина ще не здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого, бо м'язи артикуляційного апарату не досить розвинені. Це призводить до спотворення, заміни, пропусків звуків. Дитячий варіант слова викликає розчулення, здивування, захоплення дорослих, і вони, щоб подовжити свій емоційний стан чи викликати подібний у знайомих, родичів, вживають те саме слово й у своєму мовленні. Як наслідок дитина чує спотворений зразок для наслідування, і тому у неї не виникає потреба удосконалювати власне мовлення.

Причина шоста — необхідність докладати мовленнєві зусилля не актуалізується. Зчитуючи жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки розуміють їх і миттєво задовольняють потреби, що виникли. Якщо така дитина змушена тимчасово перебувати з іншими дорослими, вона, відчуває себе безпорадною, зазнає емоційного дискомфорту, що спричиняє роздратування, плаксивість, пригніченість.

Причина сьома — дорослі не надають спілкуванню з дитиною відповідного значення, а здійснюють, переважно, догляд за нею. Голосові реакції дитини залишають без уваги і без відповіді, не стимулюють їх повторення та розвиток. Збідненість мовленнєвого простору є перепоною до мовленнєвого зростання, адже дитина може навчитися говорити, лише наслідуючи мовлення дорослих.

Означені причини і спричиняють таке явище, як педагогічна занедбаність, проте підлягають корекції.

У 3 роки практично завершується анатомічне дозрівання мовленнєвих ділянок мозку. Дитина оволодіє основними граматичними формами рідної мови, накопичує лексичний запас. Тому якщо у 2,5 – 3 роки вона спілкується за допомогою лепетних слів і уривків лепетних речень, потрібно терміново отримати консультацію в логопеда та перевірити фізіологічний слух, щоб не впустити найсприятливіший період у її мовленнєвому розвитку.

Мовленнєвий розвиток дитини — це складова і показник загального психічного розвитку, зокрема інтелектуального та емоційного. Відхилення, вади, розлади мовлення, що можуть виникнути у різні періоди раннього дитинства, позначаються на подальшому інтелектуальному та комунікативному розвитку, призводять до руйнації особистості, соціальної незрілості.


Комментарии созданы в Disqus